Толькі шэпт
Наш замак апусцеў,,
Нікога там няма.
Хоць клічуць шмат гасцей
і восень, і зіма.
Адзіна ціхі шэпт,
што кінулі мы там,
жыве без нас яшчэ
і чуецца гасцям...
Только шёпот
Наш замок опустел,
там пустота и тьма,
хотя зовут гостей
и осень,и зима.
Лишь шёпот тихих фраз,
что бросили мы там,
живёт ещё без нас
и слышится гостям.
--------------------------------------
У вышыню імкнуўся чалавек,
то думкаю, то вежай неба раніў.
Зжываў жыццё, а будаваў навек,
існуючы на безразважнай грані.
Дзе ўсё няпэўна.
І не прымірыць
магчымасць з марай, не адолець змогу.
І толькі б'ецца ў купал і звініць
мінулага неразгаданы водгук.
Всё ввысь и ввысь стремился человек,
то мыслями, то вежей небо ранил,
жизнь проживал, но строил он навек
и балансировал на хрупкой грани.
Где всё так зыбко.
Но он не примирит
мечту с возможностью в поту изнеможенья,
и только бьётся в купол и звинит
из века прошлого звук колокольных пений.
Journal information